Дія вічевого права в Київській Русі в період правління Святополка Ізяславовича

Ключові слова: Князівська влада, Великий князь Київський, лествінічная система, віче

Анотація

Стаття присвячується дослідженню дії вічевого права Київської Русі в період правління Святополка Ізяславовича. Населення Київської Русі завдяки вічу виступало повноцінним суб’єктом влади в регіонах. Це реалізовувалось через укладання домовленостей між віча та князями. Фактично ті зобов’язання, які брали на себе віче і князі, формували вічеве право. Самі князі у відносинах один з одним регулювали свої відносини на базі заповіту Ярослава Мудрого та його наступників. Діти князів постійно змінювали умови батьківського заповіту на користь своїх одноособових інтересів, що й породило князів ізгоїв.
Поява ізгоїв та боротьба за великокнязівський стіл загострилась і в період правління Святополка Ізяславовича, коли здійснювалася спроба примирення за рахунок нових домовленостей між князями. Для зупинення міжкнязівської боротьби 1097 року відбувається Любецький з’їзд, на якому князі намагаються порозумітись. Однак це не зупинило боротьби, адже сам Великий князь порушив умови договору. У цей час віче все активніше починає брати участь у політичному житті Київської Русі. Київське і Новогородське віча починають укладати договори, які своїми умовами суперечили княжому праву. Лествінічна система зазнає кризи.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Переглядів анотації: 43
Завантажень PDF: 31
Опубліковано
2019-12-24